Звенигородська Районна Державна Адміністрація
Звенигородський район, Черкаська область

«Не чекайте обіцянок, а вчіться планувати та розпоряджатися власними ресурсами», – голова Мокрокалигірської ОТГ Вікторія Пипа

Переглядів: 38

Вікторія Пипа – сільський голова Мокрокалигірської сільської ради та однойменної об’єднаної громади, що в Катеринопільському районі.

У складі ОТГ сім населених пунктів: Мокра Калигірка (адміністративний центр), Суха Калигірка, Єлизаветка, Ярошівка та колишні радгоспи – села Надвисся та Любисток, а ще село Червоний Брід, яке не налічує жодного жителя. Загальна чисельність населення громади 4230 осіб.

Торік Вікторія Вікторівна ризикнула взятися за нове й незвідане – керувати об’єднаною громадою.

– Майже три місяці я тільки накопичувала інформацію. Її було стільки, що голова йшла обертом. Все потрібно було поставити з ніг на голову і розпочинати з нуля, – ділиться враженнями Вікторія Пипа. – Поверталася додому і годину ні з ким не розмовляла, поки приходила до тями. Спершу зміни мали відбутися у свідомості. На це потрібен був час.

Доти вона працювала завідувачем військово-облікового столу в Мокрокалигірській сільській раді. Виконувала свій шматок роботи і майже не вникала в управлінську діяльність сільського голови.

– Об’єднатися саме в таку громаду запропонувала голова адміністрації Ольга Ніколенко. Районні владці прорахували доходи та видатки об’єднаної громади у перспективі, показали, як буде, і пообіцяли підтримати першопрохідців. Слова дотримали, але все легко і просто не було, – розповідає Вікторія Пипа. – З людьми на місцях вже говорили тодішні сільські голови, переконували, доводили, сперечалися. А потім 4 вересня минулого року Верховна Рада України ухвалила рішення про утворення Мокрокалигірської об’єднаної територіальної громади – зворотного шляху не було. 25 жовтня проводили перші вибори сільського голови вже об’єднаної громади.

Обласні та районні владці не відмовлялися допомагати з об’єднанням, але й там спершу не все було так зрозуміло. Згодом роботу трохи налагодили. З району приїздила робоча група – без проблем передала повноваження на місця, фахівці поділилися ресурсами та знаннями. А вже 24 січня провели й вибори старост у об’єднаних селах. Люди обрали собі нових керманичів, окрім жителів Єлизаветки. Там довірилися колишньому сільському голові Світлані Михайлець. У Сухій Калигірці старостою стала колишній землевпорядник, у Ярошівці – вчитель із сусідньої Іванівки.

– Люди хочуть все й відразу, бо їм сказали, що, коли об’єднаються, то житимуть як у Європі. От одного дня вони прокинулися – Європи немає, а староста каже: «Виходьте смітники прибирати, які років із двадцять самі ж і складали», – жартома каже Олег Біляк. – Трохи сперечалися, а потім взялися за граблі та лопати. Тепер ходять задоволені – чисте село зробили власноруч. А ще питають, коли будуть зремонтовані дороги та освітлені вулиці. І щоб у кожного – перша.

Перші проекти

Проекти, які будуть фінансуватися з державної інфраструктурної субвенції розпочали реєструвати в області та Мінрегіонбуді. Цей процес трохи затягнувся. Одна з причин – одразу не було фахівця, який би знав, як їх написати. Тому складали всі гуртом: і голова громади, і її заступник, і спеціалісти управління економіки з районної адміністрації. Область проекти «завертала» на доопрацювання, і все починалося знову. Серед інших причин – відсутність технічної документації майже на всі об’єкти комунальної власності новоствореної громади, а також виготовлення та написання проектно-кошторисної документації по проектних заявках.

– На рахунку громади вже 1,6 мільйонів із обіцяних державою 4,16 мільйона гривень. Нещодавно у відділ економіки та інфраструктури взяли спеціаліста, який знається на цій справі. Тож сподіваємося, що наступного тижня ми отримаємо погоджені Мінрегіоном проекти на капітальний ремонт вуличного освітлення в Ярошівці, де плануємо облаштувати сім підстанцій вуличного освітлення на загальну суму 458 тис. грн, капремонт вулиці Ватутіна у Єлизаветці на 260 тис. грн та реконструкцію адмінприміщення сільської ради під Центр надання адміністративних послуг на 297 тис. грн, – каже Вікторія Пипа.

Школи та дитячі садки вперше капітально відремонтують

360 дітей начаються у Мокрокалигірській та Ярошівській ЗОШ І-ІІІ ступенів та 140 дошкільнят у чотирьох дитячих садках. Найбільше їх у Мокрій Калигірці та Ярошівці, по 15 та 12 – у Сухій Калигірці та Єлизаветці відповідно. Саме дитячі садки наразі болюча тема для голови об’єднаної громади.

– Приміром, у Сухій Калигірці та Єлизаветці його відвідують по 8-9 осіб, а взимку, бувало, 3-4 дитини приходить, а утримання цих дитячих садків досить витратне. Торік лише 10 тисяч гривень пішло на оплату за опалення в Сухокалигірському ДНЗ, не рахуючи ще оплату праці п’ятьох працівників та харчування дітей, – каже голова.

Проте питання закриття чи переформатування цих дитячих садків наразі не на порядку денному. Люди категорично проти, тому громада буде шукати оптимальні шляхи для вирішення проблеми.

Влітку планують придбати шкільний автобус на суму 1,7 млн грн. Вже є погодження про його співфінансування з обласного та місцевого бюджетів із розрахунку 50/50, що вирішить питання підвезення школярів до базових закладів освіти.

Цьогоріч у Ярошівській ЗОШ виконають ремонтних робіт на 230 тисяч, ще на 150 тисяч у Мокрокалигірській – для облаштування майданчика біля школи.

Бюджет громади зріс втричі

Громада отримала у спадок величезні й холодні будинки культури, чотири дитячі садки, дві школи, які потребують матеріально-технічного оновлення, та бездоріжжя. Там кажуть, аби й далі пасивно чекали кращих часів, прийшли б у нікуди.

– Тут роками нічого не робилося, бо на все не вистачало грошей, – каже заступник сільського голови Валерій Бецун. – Тепер ми починаємо бачити, звідки брати гроші, і куди їх передовсім вкладати.

Основні надходження – від сплати за оренду земель. На території об’єднаної громади провадять діяльність великі сільськогосподарські підприємства. Це, зокрема, ТОВ «Кочубій», СТОВ ім. Гетьмана у Сухій Калигірці, ще 200 вихідців у Єлизаветці самі обробляють свої паї та сплачують відповідні податки, також багато фермерських господарств. Окрім того, заходить 60 % ПДФО. У Мокрій Калигірці функціонує ТОВ «Сиророб», психоневрологічний інтернат та аграрний ліцей. Люди, які там працюють, наповнюють бюджет уже об’єднаної громади.

Гроші, які надає держава у вигляді інфраструктурної субвенції, ділять пропорційно до кількості населення, а 15 % залишають на розвиток адміністративного центру громади.

– Приміром, річний бюджет Сухої Калигірки становив 500 тисяч гривень, а тепер тільки за півроку їм зайде 400 тисяч гривень, – каже заступник сільського голови. – Можливо, варто спростити механізм їх освоєння. А то виходить, що гроші є, а взяти їх складно. Проте, думаю, це просто перехідний період, а далі вже буде легше.

Поки чекали грошей, власноруч побудували дитячий майданчик. Його урочисте відкриття в Сухій Калигірці відбулося на День молоді, 26 червня. Головним спонсором виступило місцеве підприємство – ТОВ ім. Гетьмана. А всі підручні роботи гуртом робили жителі громади.

Цьогоріч ще й літню сцену в парку, який є садово-парковою архітектурою XVIII ст. в Мокрій Калигірці, відновили. Тут провели й масштабне свято до Дня села. Понад 300 років нарахували калигірчани своєму населеному пункту, який був колись частиною великого «калинового куща», а потім став «калигіркою».

Штат у об’єднаній громаді переформатували

Проте люди роботи не втратили. Вони перейшли працювати на нові посади у виконавчий комітет об’єднаної громади. Їх тепер 35. Зараз там функціонують відділи освіти, охорони здоров’я, культури, молоді та спорту; бухгалтерського обліку та звітності; військово-облікового реєстру; економіки та інфраструктури; кадровий та відділ архівного збереження, а також Центр надання адміністративних послуг. Староста й соціальний працівник та староста й землевпорядник наразі працюють у Єлизаветці та Сухій Калигірці, староста, землевпорядник, начальник військово-облікового столу та техпрацівник – у Ярошівці. Населення отримує всі послуги на місцях. Тільки по свідоцтва про смерть, одруження та народження їдуть у Мокру Калигірку.

– Зараз сидимо у сільській раді, як у рукавичці. Техніки недостатньо, меблів  теж. Проект на придбання комп’ютерної техніки для виконавчого апарату сільської ради на 233 тисячі нам не затвердили, хоч і обіцяли. За той час, що чекали грошей, могли б уже потихеньку придбати й комп’ютери, й елементарні меблі. А ми замість цього субвенцію на районний бюджет давали, – каже Вікторія Пипа, радячи майбутнім об’єднаним громадам не чекати нічиїх обіцянок, а з першого дня навчитися планувати та розпоряджатися власними ресурсами.

За досвідом – у Польщу

Аби подивитися, як живеться людям в об’єднаних гмінах, які мають стати прототипом українських громад, Вікторія Пипа разом із такими ж, як вона, головами новоутворених громад шість днів провела в Польщі.

– Там громади великі й за площею, й за населенням. Ми були в гміні, де проживає до 10 тисяч осіб. Однак на цю кількість там лише чотири дитячі садки, а в нас стільки ж на вдвічі меншу чисельність жителів. Багато соціальних проектів реалізовано за підтримки Євросоюзу. Де якість – там при вході табличка «зроблено за кошти Євросоюзу».

Підвезення дітей, сучасні дороги, технічно оснащені школи – все це поки у мріях. Але там кажуть, що ви повин-ні прокинутися і бачити це в себе, принаймні, на папері, аби потім втілювати, – ділиться враженнями Вікторія Пипа. – У нас роботи ще непочатий край. Зараз держава дає шанс змінити ситуацію на користь громади. Нам нічого втрачати. Будемо йти впевнено вперед громадою й у нас колись буде все по-європейськи.

Джерело: видання «Сільські обрії»

« повернутися до списку новин