Звенигородська Районна Державна Адміністрація
Звенигородський район, Черкаська область

Сторінка пам’яті

Сумним набатом в селах і містах, звучать слова: « Герої не вмирають ! »

Вони живуть навіки у серцях і в пам’яті народу України

 

Дядченко Сергій Петрович народився 23 вересня 1979 року у Киргизії в смт.Токтогуль Таласької області.

Сім’я Дядченків переїхала до України в село Шевченкове, де Сергій закінчив 9 клас місцевої школи, після чого вступив в Звенигородське СПТУ та у 1997 році здобув спеціальність тракторист-електрик.

З 23 листопада 1997 по 12 березня 1999 року Сергій проходив строкову військову службу у Збройних силах України на посаді старшого навідника, потім командира гармати та командира відділення.

Після служби у Збройних силах України працював трактористом у колгоспі с.Шевченкове.

З 15 травня 2014 року по 18 травня 2015 року служив добровольцем у Кіровоградському 34 батальйоні. Після звільнення зі служби проживав у Черкасах.

У 2016 році Сергій підписав контракт з в/ч В 5912 м.Черкаси (Черкаський автобат), певний час він перебував в зоні АТО при в/ч пп В 5509.

30 червня 2017 сержанту Дядченку  присвоєно звання старший сержант. Військовий загинув 1 липня поблизу села Піски Донецької області, підірвавшись на міні та отримавши поранення несумісні з життям.

Поховали бійця у с.Шевченкове на місцевому кладовищі. У нього залишилася дружина, мама, сестра і брат. 

 

19 листопада 2016 року на 53-му році життя перестало битися серце  українського воїна, справжнього патріота ВОЛОДИМИРА ВІКТОРОВИЧА НАЗАРЕНКА.

Володимир Назаренко народився 27 серпня 1963 року у селі Хлипнівка, до 1980 року проживав у с.Шевченкове, де і закінчив середню школу. Навчався в СПТУ-11 м.Сміла, з липня 1981 року працював токарем 4 розряду в інструментальному цеху Смілянського машинобудівного заводу, після проходження служби в рядах Радянської Армії з 1984 року працював у Ватутіному і Звенигородці.

З 16 березня 2015 року служив молодшим спеціалістом служби захисту інформації Звенигородського райвійськкомату. За сумлінне виконання обов’язків нагороджений грамотою райдержадміністрації. З 28 липня 2016 року проходив військову службу у 13 батальйоні 58 окремої мотопіхотної бригади.

Боєць пішов у вічність у Київському військовому госпіталі від хвороби, що загострилась під час його перебування у зоні АТО. 21 листопада похований у Звенигородці.

 

 

МАКСИМ ВАСИЛЬОВИЧ ФРОЛОВ -  народився 2 лютого 1984 року у Кривому Розі.  Навчався та закінчив Звенигородську школу-інтернат. З квітня 2004 року по жовтень 2005 року проходив строкову службу у військових частинах Збройних сил України на посадах стрільця та  командира відділення.

У 2008 році отримав спеціальність землевпорядника в Шевченківському коледжі.  Перед мобілізацією працював на посаді апаратника у Звенигородському сироробному комбінаті.

18 липня 2015 року мобілізований, за покликом серця пішов боронити від лютого ворога Батьківщину, призваний до лав Збройних сил України до 169 навчального центру. Проходив військову службу у 54 окремій механізованій бригаді.

Загинув 4 жовтня 2016 року на опорному пункті «Свобода» поблизу Дебальцевого.

Родина не дочекалася сина, чоловіка, батька, брата. Герой пішов у безсмертя у молодому віці – на 32 році життя, залишивши невтішних у горі батьків, сиротою маленьку донечку і вдовою кохану дружину. Похований в місті Звенигородка, Черкаської області.

 

 

КУЗЬМІН РОМАН ВОЛОДИМИРОВИЧ - народився 20 квітня 1977 року в м.Торопець, Калінінської області Росії. Навчався у загальноосвітній школі №3, в ПТУ №37 с.Козацьке, Шевченківському сільськогосподарському коледжі. З 1995 по 1996 рік проходив строкову військову службу в лавах Збройних  сил України. З 2008 року проходив службу в Звенигородсько – Лисянському об`єднаному військовому комісаріаті. Коли розпочалася війна пішов воювати добровольцем. Після невеликої перерви, на весні 2015 року, був мобілізований і ніс службу старшим сержантом 13-го окремого мотопіхотного батальйону(1-а окрема танкова бригада) Збройних сил України.

Загинув 20 січня 2016 року під час виконання бойового завдання в районі м. Дружківка, Донецької області. Похований в м. Звенигородка, Черкаської області.

Указом Президента України №103/2016 від 21 березня 2016 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

 

 

НЕТЕСЮК МИХАЙЛО МИКОЛАЙОВИЧ - народився 24 вересня 1973 року у м.Звенигородка. Навчався у загальноосвітній школі № 2 та школі-інтернаті, проходив строкову службу в Збройних силах України.

29 квітня 2015 року мобілізований, за покликом серця пішов боронити від лютого ворога Батьківщину, проходив службу рядовим солдатом у 184 навчальному центрі міста Старичі, потім у військовій частині 1603, 39-му окремому мотопіхотному батальйоні (93-я окрема механізована бригада)  міста Димитров Донецької області. .

Загинув 2 січня 2016 року під час виконання бойового завдання в зоні проведення АТО. Розпрощавшись з життям, земляк назавжди повернувся у рідний край. Похований в місті Звенигородка, Черкаської області.

22 червня 2016 року на фасаді Звенигородської ЗОШ-інтернату  І–ІІ ступенів встановлено меморіальну дошку.

 

 

 

 

ШУКЛІН ВОЛОДИМИР ЮРІЙОВИЧ - народився 16.09.1971 року в  м.Звенигородка. Закінчив міську школу №3, потім Козацьке СПТУ. Був добросовісним, працьовитим. У серпні 2014 року звенигородська громада виряджала його до війська боронити Україну. Після мобілізації проходив військову підготовку у навчальних центрах. Брав участь в антитерористичній операції на сході.  Мріяв повернутися додому з перемогою. Повернувся майже за рік. Назавжди. Героєм…

12.07.2015 року сержант В.Шуклін, отримавши інсульт від емоційних і фізичних навантажень на передовій, помер у лікарні міста Харкова. Рідні втратили сина, брата, чоловіка і батька.

Звенигородщина  назавжди попрощалася із захисником нашої Батьківщини, учасником антитерористичної  операції - 43- річним В.Ю.Шукліним. Похований на міському кладовищі.

На фасаді Звенигородської загальноосвітньої  школи № 3 встановлено меморіальну дошку.

                                                                                 За матеріалами газети "Шевченків край"

 

 

ЗОЗУЛЯ АНАТОЛІЙ МИХАЙЛОВИЧ - народився  15 вересня 1969 року в  м. Звенигородка, Черкаської області. Закінчив місцеву школу №3 в 1986 році. Неодноразовий чемпіон Черкаської області з бігу на короткі дистанції, срібний призер чемпіонату України серед школярів. Окремі його легкоатлетичні рекорди не перевершені до сьогоднішнього часу.

Воював в Добровольчому  Українському Корпусі «Правий сектор».

Загинув 12 серпня 2014 року, коли вдень автобус з бійцями ДУК потрапив у засідку на блок-посту під Донецьком на об'їзній трасі поблизу залізничної станції Мандрикине.

Похований в с. Небрат, Бородянського району, Київської області.

На фасаді Звенигородської загальноосвітньої  школи №3 встановлено меморіальну дошку.

 

 


ПОГОРІЛИЙ ВІКТОР СЕРГІЙОВИЧ народився 29.05.1980 року м.Звенигородка. До 9 класу навчався в школі №1. 10-11 закінчував в школі №2 . Закінчив музичну школу по класу – кларнету, а також займався в спортивній школі легкою атлетикою-був призером районних та обласних змагань. Після закінчення школи в 1997 року поступив в Одеський інстут сухопутних військ. Після закінчення інституту у 2001 року був направлений для проходження служби в 93 окрему механізовану бригаду яка дислокується в смт. Черкаське Дніпропетровської області. Був командиром роти, потім начальником гарнізонного клубу. Останню посаду займав в чині майора-зам. командира 1-батальйону.З 14 березня 2014 року в звязку з подіями на сході України його батальйон знаходився на території Луганської  області до кінця липня. В середині серпня після поповнення батальйон було відправлено в зону АТО в район Іловайська.  Останній раз виходив на звязок 28 серпня 2014 року.  29 серпня загинув при виході з Іловайського котла, біля села Осиково, Бешевського району. Перепоховання відбулося 21 березня 2015 року за місцем проживання дружини, біля смт.Черкаське. У Віктора залишилося 2 малолітніх дітей .

 4 вересня  2015 року  на Звенигородській школі № 1 встановлено меморіальну дошку.

 

 ДУБОВСЬКИЙ КОСТЯНТИН ЮРІЙОВИЧ - народився  03.06.1988 року. Закінчивши загальноосвітню школу, навчався в Звенигородському ПТУ №16. Служив в лавах української армії. Військову службу проходив у танкових військах навчального центру «Десна». Згодом одружився, виховував доньку. Працював робітником державного підприємства Звенигородське лісове господарство». Коли схід нашої держави охопило полум’я війни  став до лав її захисників, отримавши наказ звенигородчан на урочистих проводах «Повертайтесь живими». Мобілізованим дарували жовто-блакитні стяги та ангелів-охоронців. У  складі Збройних сил України захищав східні рубежі. Механік - водій БМП 2 механізованого взводу, 1 механізованої роти 93 окремої механізованої бригади. Воював серед тих, хто виявляв небувалі мужність та героїзм під час боїв за Донецький аеропорт. 29.12. 2014 року у селі Піски під час  бою з диверсійною  групою незаконних збройних формувань, які мали в арсеналі стрілецьку зброю, гранатомети та застосовували ручні гранати. Обороняючись, з честю виконуючи обов’язок військового, захищаючи суверенітет Батьківщини під перехресним вогнем  Костянтин Дубовський  героїчно загинув.  Похований в с.Гудзівка. Посмертно  відзначений Почесною  відзнакою «За заслуги перед Черкащиною» та передано родині Подяку обласної державної адміністрації й обласної ради. В с. Гудзівка  на фасаді загальноосвітньої школи встановлено меморіальну дошку.

                                                                                                                                     За матеріалами газети "Шевченків край"

 

БОЙКО ВІКТОР АНАТОЛІЙОВИЧ – народився 14.08.1974 року. Шкільну науку опанував у сільській загальноосвітній школі. Навчався в Звенигородському професійному училищі. Військову службу проходив десантником. Був учасником миротворчої місії на території колишньої Югославії у 1993-94 роках. Бойові заслуги були відзначені медалями. Доля вберегла від ворожих куль. Дала можливість повернутись додому. Мешкав у Черкасах, працював, радів успіхам донечки. Коли свідомі українські патріоти стали на захист суверенітету і незалежності своєї держави Віктор Бойко вирушив на схід добровольцем – у саме пекло жорстоких кровопролитних боїв. Старшина В.Бойко ніс  службу у складі 24 батальйону територіальної оборони («Кіровоград») оперативного командування «Південь» Сухопутних військ Збройних сил України. Загинув  під час бойового завдання  18 липня  2014 року в с.Романівці на Донеччині від кулі снайпера. Місцем  останнього спочинку захисника державного кордону стало рідне с.Шевченкове.  Родині  вручили посмертну Почесну відзнаку «За заслуги  перед Черкащиною» і Почесну грамоту обласної державної адміністрації та обласної ради.

13 жовтня 2015 року на фасаді Шевченківського  НВК встановлено меморіальну дошку.

                                                                                                               За матеріалами газети "Шевченків край"