Звенигородська Районна Державна Адміністрація
Звенигородський район, Черкаська область

Звенигородщина туристична

Національний заповідник "Батьківщина Тараса Шевченка" 

Туристичні маршрути Звенигородського району 

Завітайте до нашого краю - ми зустрінемо Вас як поважних гостей

Звенигородщина - серце України, благодатна земля, святиня, яка завжди була, є і буде центром духовного і культурного відродження українського народу. Благословенний Шевченковий край багатий, насамперед, своїми працьовитими, мудрими та гостинними людьми, котрі щоденними наполегливими зусиллями творять власний добробут і благополуччя, активно трудяться на славу рідної землі. Землі, де кожен куточок наповнений історією. Землі, яка подарувала нам таких особистостей, як геніальний поет, мислитель Тарас Шевченко, академік, вчений, філолог, сходознавець Агатангел Кримський, бібліотекознавець Левко Биковський, зоолог і палеонтолог Іван Підоплічко , зоолог-фауніст професор Іван Криницький, український агрохімік, ґрунтознавець і фізіолог рослин, академік Петро Власюк, диригент, хормейстер Олександр Кошиць, генерал-хорунжий війська Української Народної Республіки, журналіст, кіносценарист Юрко Тютюнник, політик, громадський діяч, Герой України В’ячеслав Чорновіл.

Назавжди освячена історією, пам’ять про наших земляків гордо крокує стежками державності, живить її сутність.

Неоціненний скарб ми маємо в спадок: палке слово, солов’їну мову, мрійливу пісню і немеркнучу красу природи.

Історія Звенигородщини сягає сивої давнини. Археологічні знахідки на території району свідчать про поселення людей тут ще за часів кам'яного віку. В результаті розкопок 1996 року Великого Рижанівського Кургану було знай­дено унікальне поховання скіфської доби, вік якого майже дві з половиною тисячі років. На території району є також сліди Трипільської і Черняхівської археологічних культур.

Перша літописна згадка про місто Звенигород датується 1394 роком. У середині XVI ст. Звенигородщина підпала під владу Речі Посполитої. На її землях відбулося повстання, відоме під назвою «Коліївщина» (1768 р.).

На Звенигородщині (с. Гусакове) 23 квітня 1917 року був започаткований Всеукраїнський рух Вільне козацтво. В історії України відоме і Звенигородсько -Таращанське повстання (03.06.1918 р.).

Через район смертоносним смерчем на початку та в кінці Великої Вітчизняної війни пройшли запеклі бої. 28 січня 1944 року у Звенигородці було замкнуто кільце Корсунь-Шевченківської операції, відбулося з'єднання військ 1-го та 2-го Українських фронтів.

Звенигородський район як адміністративно-територіальна одиниця створений у 1923 році та входив до складу Київської області. Після утворення Черкаської області у 1954 році Звенигородський район перейшов до складу області як адміністративно-територіальна одиниця.

Окрасою Звенигородщини є мальовничі села Будище, Моринці, Шевченкове, об’єднані у Національний заповідник „Батьківщина Тараса Шевченка”. Заповідник має понад 40 пам’яток історії та культури. У 2006 році на його території завершено будівництво адмінбудинку, каплички, встановлено пам’ятник Материнству.

У с.Вільховець відтворено будинок, де провів дитячі та юнацькі роки майбутній політик, громадський діяч, Герой України В’ячеслав Чорновіл. Нині тут створено музей-садибу.

Звенигородщина - край неповторної краси, частина землі української, з багатими історичними і культурними традиціями. 

Завітайте до нашого краю - ми зустрінемо Вас як поважних гостей!

 

Звенигородським районним краєзнавчим музеєм ім.Т.Г.Шевченка розроблено  два туристичні маршрути “Місцями партизанської слави“, присвячених вшануванню героїчних вчинків синів та дочок України, які боролися за свободу народу у лавах підпільно-партизанського руху в період Великої Вітчизняної війни.

Маршрут №1 “Місцями  звитяги бойової та партизанської слави”.

Районний центр Звенигородка – с. Ризине трасою Звенигородка – Буки –Маньківка . Відвідуючи села Озірна, Водяники, Ризине, Чемериське, хутір Павлопіль.  Протяжність маршруту 30 км ( 60 км.)

Об’єкти :

М.Звенигородка, вул. Горького  Братська могила радянських воїнів 1944р. І пам'ятний знак на честь загиблих воїнів-земляків 1969р. Пагорб Слави;

с.Водяники - Братська могила радянських воїнів( 1944р.) , погруддя  Героя Радянського Союзу В.В.Чіковані біля загальноосвітньої школи, відвідання кімнати музею в місцевій школі та  могили В.В.Чіковані. 1944р.;

с.Ризине - історико-етнографічний музей “Різана криниця” екскурсія про партизанський рух та партизанські загони на окупованій території, братська могила радянських воїнів (1944р.), де поховано Героя Радянського Союзу Муткенова Серикбая та відвідання могили  Героя Радянського Союзу В.С.Гришка  (1945р.);

переїзд до хутора Павлопіль, який був спалений німецькими загарбниками, а жителів розстріляно або спалено живцем  в жовтні 1943 року за співпрацю з партизанами. Там  проживало близько 20 сімей. Павлопіль був розташований далеко від основних шляхів, на хутір часто заходили з Пехівського лісу партизани. Народні месники тут перепочивали після нічних рейдів, звідси влаштовували напади на Буцьку жандармерію. Відвідини меморіалу загиблих жителів хутора Павлопіль. с. Чемериське - погруддя Героя Радянського Союзу В.А.Гонча рука.

Маршрут №2 “ Пам’ять – то серця бентежний неспокій”

Районний центр Звенигородка –  урочище Лаптєва левада , урочище Діброва, трасою Звенигородка –Черкаси, Звенигородка – Городище.  Протяжність маршруту 7 км. (14км.)

Об’єкти :

Колишня Звенигородська тюрма, де німецькі окупанти утримували в’язнів підпільників, комуністів, військовополонених, мирне населення.  

Урочище Лаптєва левада. Розташоване на східній околиці міста Звенигородка в долині ( на лівому березі) річки Погибної. Тут визначено місце поховання (7 могил) радянських громадян розстріляних в роки окупації міста німецько – фашистськими загарбниками;

“Дорога смерті” – біля п’яти дубів, дорога, якою гнали бранців єврейського гетто, в’язнів тюрми.  

Урочище Діброва. В урочищі Діброва Хлипнівського лісництва, Звенигородського Держлісгоспу  на схід від  Звенигородки на відстані 200 метрів від траси (вліво від  просіки) чотири братських могили. За неповними даними в братських могилах покоїться близько 2500 жертв голокосту. Розстріляні  бранці Звенигородського гетто, мирне населення, серед яких багато дітей,  комуністи і комсомольці, підпільники,  жителі не тільки нашого району, а й Шполянського, Лисянського, Катеринопільського районів.