Діти проти домашнього насильства!

Проблема насильства в родині є досить гострою для України, як і для багатьох інших країн світу. Її небезпечність полягає в тому, що прояви насильства і жорстокості в сім’ї не лише руйнують гармонію і злагоду в родині, а й виступають однією з перед умов злочинності в суспільстві загалом. Ця проблема небезпечна ще й тим, що від неї страждають діти. Страждають не лише від насильства стосовно себе, а й, спостерігаючи за насильством у своїй сім’ї, у майбутньому переносять цей негативний досвід у власне життя.Протидію явищу насильства в родині було розпочато з прийняття 15 листопада 2001 року Верховною Радою України Закон України “Про попередження насильства в сім’ї”. За визначенням цього закону, насильство в сім’ї – це «будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю».

Насильство в сім’ї завдає шкоди всім її членам, зокрема призводить до розладів здоров’я, психіки, погіршення психологічного клімату в родині. Діти, які виховуються в сім’ї з проблемою насильства, підсвідомо переймають модель насильницької поведінки, а в більш зрілому віці виявляють агресію, є схильними до негативних проявів у дитячому та молодіжному середовищі.Жорстоке поводження з дітьми в подальшому формує з них людей, не здатних створювати повноцінну сім’ю, бути гарними батьками, а також є поштовхом до відтворення жорстокості щодо власних дітей.

В широкому значенні є чотири види або категорій поганого поводження з дітьми:

1. Фізичне насильство — застосування фізичної сили, яке може призвести до різного роду фізичних травм.

2. Сексуальне насильство — це залучення дітей і підлітків в сексуальну діяльність з людьми більш старшого віку без розуміння ними того, що вони роблять, та/або без їх згоди.

3. Емоційне насильство над дитиною включає такі види поведінки як сильне приниження, порушення інтимної сфери дитини, постійний осуд, сильні покарання тощо. 

4. Зневага — це відсутність турботи про задоволення основних фізичних потреб дитини таких як потреба в їжі, одязі, гігієні, медичній допомозі і належному контролі.

Багато хто з сучасних батьків вважає крик, образу, накази, тілесне покарання ефективним і прийнятим у суспільстві засобом виховання. Більшість з них не знають інших способів донести своє незадоволення дітям. Щоб покращити становище дітей, які зазнають емоційних, психологічних, фізичних покарань з боку батьків, необхідно змінити ставлення суспільства до поведінки батьків, і повідомити батькам про негативні наслідки такої поведінки.