День усиновлення
День усиновлення – це свято, яке відзначається 30 вересня в день пам’яті святих мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії, зворушує своєю відвертістю та щирістю. Це свято життєвої мудрості та досвіду, свято великої душі та великого терпіння, а головне милосерддя та любові.
Статусу батьків ми набуваємо з появою дітей (народжених чи усиновлених), проте батьками стаємо лише тоді, коли по-справжньому навчимося відчувати, розуміти, приймати та любити дитину. А ще й тоді, коли дитина розуміє, відчуває та приймає нас. Усиновлення – це особлива дорога батьківства – благородна, складна, переповнена емоціями, очікуваннями, тривогами. Це безмежне розуміння та бажання принести дитині трепетну мить радості.
Це горе, поділене на кожного члена родини та щастя, помножене на всіх. Родина, в якій є усиновлена дитина – це родина назавжди. Слухаючи історії про усиновлення дітей та спостерігаючи за їхнім життям розуміємо, що батьки-усиновлювачі здійснюють життєвий подвиг, бо «виховання дитини – це не мила забава, а завдання, що вимагає капіталовкладень – тяжких переживань, зусиль безсоних ночей і багато, багато думок».
Усиновлення як форма влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на сьогоднішній день є пріоритетою формою виховання таких дітей. Адже, сімейне середовище – це саме те місце, яке найкраще сприяє формуванню повноцінної особистості та створює у дитини відчуття безпеки, довіри та любові.
Дітям, які втратили родину, може допомогти кожен, хто небайдужий: одні – усиновлять, інші – допоможуть дитині знайти батьків, треті – нададуть фахову консультацію тим, хто виявив бажання усиновити, або тим, хто вже усиновив.
Ми будуємо нову країну, нове суспільство. Ми прагнемо зробити життя в ній кращим. В сьогоднішніх реаліях ми переосмислюємо його зміст та цінності. Біда гуртує, вчить терпеливості та милосердю. Найбільш вразливими у любих життєвих чи то суспільних процесах є діти – майбутне нашої держави, наш завтрашній день.
Особливої уваги потребують ті з них, які в певний момент життя, через певні обставини опинилися на одинці зі своєю самотністю, це – діти,що з різних причин не мають батьківської опіки. Таких дітей легко відрізнити з поміж інших. Ні, не за зовнішніми ознаками. Зверніть увагу на їх очі. Десь там, у самій глибині ці очі жевріють надією.
Надією знову відчути, а для декого й уперше, тепло материнських обіймів. На жаль, у дітей старшого віку менше шансів знайти сім’ю, ніж малюкам. Це також стосується і дітей, які мають певні проблеми зі здоров’я; родинних груп дітей, для яких влаштувааня до нової сім’ї не повинне затьмаритися болем розлучення з братами й сестрами. «Немає на землі гімну урочистіше, ніж лепет дитячих вуст»,тому усиновлення – це любов взаємна між дорослим та дитиною. Якщо ваше серце відкрите для маленької самотньої людини, ми готові вам допомогти. Зробіть перший крок.
