Ромська мова
Рóмська мо́ва або Рóмані — це єдина європейська мова індійського походження, яка належить до індоарійської групи індоєвропейської мовної сім'ї. Крім ромів, індоарійськими мовами спілкуються мешканці сучасних Індії, Пакистану, Бангладеш та інших сусідніх країн.
Етнічні групи, що говорять ромського мовою, залишили Індію в різні часи, починаючи від середини 1-го тисячоліття н. е., та поширилися Передньою Азією та Європою, а також потрапили до Північної Америки, Австралії, Нової Зеландії.
Розвиваючись в іншомовному середовищі, ромська мова зберегла індоарійський лексичний фонд і низку рис структурної спільності з центральними та північно-західними індоарійськими мовами.
За час свого існування вона зазнала впливу різних мов, адже формувалася за межами свого природного ареалу. На початку був вплив іранських мов, вірменської та грецької. Далі розвиток мови відбувався залежно від того, куди мігрували роми, тому сьогодні мова ділиться на багато діалектів.
Найперші ромські групи в Україні — це серви та влахи, вони з'явилися приблизно в XVI сторіччі. Інші ромські групи з'являлись пізніше, навіть до кінця XIX сторіччя.
Основний ареал розселення сервів — Луганська, Донецька, Херсонська, Запорізька, Дніпропетровська та Львівська області. Влахи розселились у тих же областях, що й серви, окрім Львівської області.
Сучасна ромська мова розпадається на численні діалекти, котрі більше чи менше підпали під лексичний, а також фонетичний, морфологічний і синтаксичний вплив тих мов, на теренах поширення яких живуть роми. Винятком були кримські роми, адже вони як етногрупа формувалися в Криму, під впливом передусім кримськотатарської мови, а також — російської. Велику роль при цьому відіграла ромська двомовність (використання ромської в побуті, у спілкуванні між собою та в пісенному фольклорі, а в інших випадках — мови оточення).
Поза межами системи ромської мови лишаються споріднені з нею діалекти етнічних груп, що не пройшли через Балкани й Центральну Європу.
