Його доля була нелегкою, але труднощів він не боявся
Сьогодні Анатолій Якович Федоренко, житель Хлипнівки, член ради ветеранів і пенсіонерів, відзначив поважну дату - 87 років.
Поздоровити іменинника і побажати йому усіляких гараздів цього дня завітали голова райдержадміністрації Василь Довбуш, сільський голова Хлипнівки Павло Дубіцький, голова Хлипнівської первинної організації ветеранів війни і праці Микола Філіпенко, голова районної організації товариства бджолярів-любителів,член президії ветеранської організації Леонід Захаревич.
Окрім теплих слів та квітів, подарунків іменинник отримав грамоту райдержадміністрації за багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм, активну громадську діяльність, виховання молоді на славних трудових традиціях та з нагоди дня народження.
Чоловік зізнався, що його приємно вразили увагою, та поділився спогадами про своє життя.
Федоренко Анатолій Якович народився 12 березня 1932 року у Звенигородці. Дитячі роки провів у Багачівці, адже батьки були вихідцями із цього села і там проживали. Ще прадід, дід та батько займалися в домашніх умовах бджільництвом, це вміння передалося і Анатолію Яковичу. За часів радянської влади його діди були розкуркулені. Із трьох дітей у сім’ї вижив лише він один. Навчався у Звенигородській школі ім.Кірова, 10 класів якої закінчив 1950 році.
Розпочав трудову діяльність на суднах Чорноморського пароплавства матросом 1 класу. Мріяв здійснити навколосвітнє плавання, тож подавав документи для подальшого навчання на морські спеціальності. Однак отримав відмову у зв’язку з тим, що родина, в тому числі і він, знаходились до 28 січня 1944 року на окупованій нацистами території.
Після одержання спеціальності інженерa-геологa у Криворізькому гірничорудному інституті Анатолій Якович працював на Криворізькому Центральному гірничозбагачувальному комбінаті.
Через певний період переїхав на Звенигородщину, працював на підприємствах вугільної промисловості Ватутінського шахтоуправління.
З 1984 року на пенсії. Разом із дружиною Людмилою живе у Хлипнівці, його поважають односельці. Має сина Юрія та онучку Олександру.
Анатолій Якович завжди брав активну участь в житті громади, підтримував ідеї В’ячеслава Чорновола, боляче сприйняв його загибель.
Але і сьогодні сподівається на краще.
Свої вітання імениннику також передав директор музею В’ячеслава Чорновола Василь Стрижиус, який написав для нього вірш-присвяту:
Сердечно, щиро Вас вітаєм,
З днем ангела в весняний день.
Здоров’я Вам, добра бажаєм,
У серці спокою й пісень.
Пройшли Ви чесно шлях життєвий,
Чимало труднощів було,
Але завжди були дієві,
Людям несли добро й тепло.
Навчалися і працювали,
Постійно в русі, у труді,
На виробництві приклад брали
Працівники з Вас молоді.
В усьому був у Вас порядок,
Завжди давали справам толк.
Шахтарський труд важкий пізнали,
Давала пасіка медок.
Дописи Ваші друкували
Теж на газетних сторінках,
В них досвід свій передавали,
Писали про життєвий шлях.
Сердечно, щиро Вас вітаєм,
Хай буде спокій і тепло,
Здоров'я, миру Вам бажаєм,
Щоб дерево життя цвіло.
