Звенигородська районна державна адміністрація
Черкаська область
Логотип Diia Державний Герб України
gov.ua Державні сайти України
  Пошук

Шевченко і цензура: що не подобалося в словах поета імперській Росії і радянським ідеологам?

Дата: 10.03.2021 17:10
Кількість переглядів: 390

Фото без описуБудь-яка тоталітарна держава дуже доскіпливо ставиться до найменших проявів вільнодумства і виходу за межі усталених ідеологічних норм, вбачаючи у цьому пряму загрозу своєму існуванню. Саме тому в усі часи творчі особистості були під пильним наглядом спеціалізованих державних структур, які намагалися не допустити «шкідливого впливу» на маси. І чим масштабнішою була постать, тим прискіпливішою була увага до творчості та наполегливішими спроби, якщо не вдавалося замовчати чи зламати митця, «приручити» його, зробити «своїм, зручним і правильним».

Практично усі знакові українські письменники і поети в часи бездержавності пройшли через горнило ідеологічного протистояння з державною машиною. Тарасові Шевченку в цьому плані «пощастило» мати справу і з імперською цензурою, і з радянським Головлітом.

У 1917 році з іменем Шевченка по всій Україні народжувалися осередки «Просвіти». На початку 1990-х Шевченко став символом національно-культурного відродження – його цитати були практично на всіх транспарантах на демократичних мітингах. У 2014-му образ модерного Шевченка з’явився на барикадах Революції Гідності.

І саме зараз його антимосковська тема, яку так намагалися витерти з його творчості і царська, і радянська цензура, набуває особливого значення.

Чи не через це від самого початку тоталітарна влада намагалася, спочатку в Російській імперії, приборкати Шевченка, а потім, в радянські часи – «приручити» його, зробити «своїм». Обидва режими для цього використовували цензуру. Але, якщо в першому випадку із поезій зникали окремі рядки, замінені на мовчазні крапки, то в іншому – зникали цілі видання, до появи яких виявлялися причетні «вороги народу», а разом із ними – і самі люди.

Що ж найбільше не сподобалося царським цензорам у його віршах? Передусім, із поезій вилучалася будь-яка критика Російської імперії (у Шевченка це, практично незмінно – Московщина), «богохульні» та антицерковні рядки та будь-який натяк на окремішню українську ідентичність чи підневільне становище українців. «Шевченко не пробуждал высоких чувств к великому государству Российскому, ибо проповедовал украинофильство и не мог говорить о воссоединении Малороссии с Россией без ненависти», — писав про Шевченка один із російських цензорів.

Найцікавіше, що радянська цензура, попри те, що вона всіляко протиставляла СРСР Російській імперії, насправді звертала увагу на ті ж самі речі і намагалася їх затерти, завуалювати, а, якщо не вдавалося – змінити трактування на протилежне. Якщо фактів не вистачало – їх вигадували. Так, практично в усіх радянських виданнях у передмовах всіляко підкреслювався зв’язок Шевченка з «передовими російськими демократами» М. О. Добролюбовим, М. Г. Чернишевським, В. Г. Бєлінським, при тому, що сам Бєлінський відгукувався про Шевченка так: «Здравый смысл в Шевченке должен видеть осла, дурака и пошлеца, а сверх того, горького пьяницу, любителя горелки по патриотизму хохлацкому». Також Шевченка позиціонували як радикального атеїста і всіляко намагалися приписати йому схвалення постаті Богдана Хмельницького та його ролі в «історичному возз’єднанні братніх російського й українського народів».

Які іще методи використовувала російська й радянська цензура для того, щоб замулити справжній сенс Шевченкового слова – читайте у матеріалі «Шевченко і цензура: що не подобалося в словах поета імперській Росії і радянським ідеологам?»:

https://bit.ly/3t6qZff

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора