На Звенигородщині вшанували пам`ять жертв Бабиного Яру
29 вересня в урочищі Зелена Діброва керівники району вшанували пам'ять жертв Бабиного Яру. З нагоди 80-тих роковин від початку масових розстрілів, здійснених гітлерівцями у Бабиному Яру (29–30 вересня 1941 року), перший заступник голови Звенигородської районної державної адміністрації Дмитро Задеряка, заступник голови райдержадміністрації Олександр Дубовий, голова Звенигородської районної ради Сергій Струк, заступник голови Звенигородської районної ради Ярослав Попко, міський голова Олександр Саєнко та перший заступник міського голови Валерій Маренич хвилиною мовчання вшанували пам’ять жертв війни та поклали квіти до могил.
Урочище "Діброва" має меморіальний комплекс "Братські могили" жертв масових розстрілів вязнів гетто, партизанів, військовополонених, підпільників Звенигородщини часів Другої світової війни 1941-1943 роки.
В урочищі Діброва Звенигородського району в чотирьох братських могилах поховані жертви масових розстрілів в’язнів гетто: діти, партизани, військовополонені, підпільники. Серед них жителі не лише міста Звенигородка, а й Звенигородщини, Шполянщини, Лисянщини, Катеринопільщини, які під час окупації були підпорядковані Звенигородськму гебітскомісаріату. За роки окупації німецькими військами міста Звенигородка, від 29 липня 1941 року до 28 січня 1944 року, окупаційна влада терористичними діями постійно знищувала мирне населення.
В першій братській могилі в липні 1942 року було поховано 2000 звенигородчан – в’язнів гетто. В другій могилі, в середині 1943 року розстріляно близько 200 осіб мирного населення. В третій могилі, в середині 1943 року розстріляно військовополонених, в’язнів місцевої тюрми з навколишніх сіл та навіть сусідніх районів, проте відомі імена лише 66 осіб, які увічнені на кам’яних плитах. В четвертій могилі – лише діти, захоронення 1942-1943 років. Ще починаючи з весни 1942 року почали знищувати малолітніх дітей, які заважали матерям працювати. Їх вивозили і розстрілювали тут в урочищі.
На Звенигородщині ще є місця масових розстрілів – в урочищі Лаптева Левада, в долині річки Погибної на східній околиці міста, у Хмільківському лісі, в урочищі Губська Дача, – там братська могила в’язнів Неморожського концтабору, хутір Павлопіль, який було повністю спалено восени 1943 року, а жителів розстріляно. Списки жертв закатованих уточнюються і донині.
Довідково:
29-30 вересня вшановуються 80-ті роковини від початку масових розстрілів, здійснених гітлерівцями у Бабиному Яру (29–30 вересня 1941 року).
Бабин Яр – місце пам’яті та некрополь близько 100 тисяч цивільних громадян і військовополонених, розстріляних нацистами у 1941–1943 роках. Серед них – євреї і роми, червоноармійці, комуністи, підпільники Організації українських націоналістів, “саботажники”, порушники комендантської години та навіть пацієнти психіатричної лікарні імені Павлова.
Трагедія стала символом “Голокосту від куль” і нацистської політики масового знищення людей.
Масові розстріли в Бабиному Яру розпочалися відразу після вступу нацистів та їхніх союзників до Києва у вересні 1941 року і відбувалися чи не щоденно до завершення окупації Києва.
Найтрагічнішими стали 29–30 вересня, коли вбили майже 34 тисячі євреїв – мешканців Києва. В німецьких донесеннях цю операцію назвали “гросакцією” (“велика акція”, від нім. Großaktion). Формальним приводом до неї стала радянська диверсія зі знищення Хрещатика 24 вересня.
Нацистська операція в Бабиному Яру 29–30 вересня стала однією з наймасштабніших каральних акцій Другої світової війни. Більшість населених пунктів України мають свої більші чи менші “бабині яри” – місця нацистських розстрілів євреїв та інших жертв.
Провідна роль у розстрілах кінця вересня початку жовтня 1941 року в Бабиному Яру належить зондеркоманді 4а під орудою штандартенфюрера СС Пауля Блобеля. Цей нацистський підрозділ здійснив також масові вбивства євреїв у Львові, Рівному, Луцьку, Новограді-Волинському, Житомирі, Білій Церкві та інших містах.
Голокост – важка незагоєна рана в історії України в Другій світовій війні. Жертвами злочину стали близько півтора мільйона українських євреїв. Нацисти знищили їх як соціокультурну й етнорелігійну спільноту.
Пам’ять про трагедію Бабиного Яру попри всі обставини завжди залишалася живою.
По війні радянський режим замовчував або спотворював пам’ять про жертв, намагався зруйнувати сам яр та навколишні кладовища. Проте це йому не вдалося. Бабин Яр залишався застереженням про небезпеку від ненависті, расизму, міжнаціональної ворожнечі, переслідування та знищення людей за етнічною, політичною, релігійною або іншими ознаками.
Пам’ять про Голокост і Бабин Яр, зокрема, це також вшанування рятівників, Праведників народів світу. Це почесне звання присуджують з 1963 року людям, які в роки нацистської окупації рятували євреїв від переслідувань та загибелі. Сьогодні Україна посідає четверте місце за кількістю Праведників народів світу серед країн, в яких встановлено факти порятунку євреїв. Станом на 1 січня 2021 року відомо імена 2673 Праведників з України.
