Про державну допомогу суб'єктам господарювання
01 липня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про державну допомогу суб'єктам господарювання» (далі - Закон) (від 01.07.2014 №1555-VII), який набирає чинності у повному обсязі з 02.08.2017.
Дія Закону розповсюджується лише на державну підтримку суб’єктів господарювання, тобто на юридичних або фізичних осіб, що здійснюють діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність.
Закон прийнятий на виконання міжнародних зобов’язань України, які виникли, зокрема, внаслідок підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, Договору про заснування Енергетичного Співтовариства.
З дня набрання чинності Законом у повному обсязі всі надавачі державної допомоги будуть зобов’язані повідомити Антимонопольний комітет України про існуючу станом на 02.08.2017 державну підтримку з метою визначення її сумісності з правилами конкуренції. Порядок, форми та вимоги щодо надання Антимонопольному комітету України інформації про чинну державну допомогу суб’єктам господарювання визначено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 28.12.2015 № 43-рп, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 140/28270.
Чинна державна допомога, що існуватиме на день набрання чинності Законом, у разі її визнання відповідно до рішення Уповноваженого органу недопустимою для конкуренції, має бути приведена у відповідність із Законом. При цьому слід зазначити, що згідно з положеннями статті 14 Закону, одним з наслідків визнання державної допомоги недопустимою для конкуренції, є обов’язок її повернення у повному обсязі.
Отримувач зацікавлений впевнитися, що Антимонопольний комітет України як Уповноважений орган повідомлений про надану йому державну допомогу, і що державна допомога надана згідно з Законом. Також отримувач має сприяти тісній та відкритій взаємодії з надавачем державної допомоги, яка передбачає надання повної та достовірної інформації, необхідної для підготовки надавачем повідомлення про нову державну допомогу.
Рішення про впровадження тієї чи іншої схеми чи заходу державної допомоги приймають надавачі державної допомоги, які формують та реалізують державну політику у відповідних сферах. Відповідно до Закону – це органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, а також юридичні особи, що діють від їх імені, уповноважені розпоряджатися ресурсами держави чи місцевими ресурсами і ініціюють та/або надають державну допомогу.
Конкретний порядок дій суб’єкта господарювання для отримання державної допомоги за тією чи іншою схемою має встановлюватися органами – надавачами державної допомоги.
Надання державної допомоги суб’єктам господарювання має здійснюватись після прийняття Антимонопольним комітетом України відповідного рішення.
Дія Закону не поширюється на підтримку:
1) у сфері сільськогосподарського виробництва та рибальства, виробництва зброї ї військового спорядження для потреб Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спецзв’язку та захисту інформації України;
2) господарської діяльності, пов’язаної з:
- інвестуванням в об’єкти інфраструктури із застосуванням процедур державних закупівель;
- наданням послуг, що становлять загальний економічний інтерес, у частині компенсації обґрунтованих витрат на такі послуги (перелік послуг, що становлять загальний економічний інтерес, встановлюється Кабінетом Міністрів України).
Державна допомога може реалізовуватися, зокрема, у таких формах:
1) надання субсидій та грантів;
2) надання дотацій;
3) надання податкових пільг, відстрочення або розстрочення сплати податків, зборів чи інших обов’язкових платежів;
4) списання боргів, включно із заборгованістю за надані державні послуги, списання штрафних санкцій, компенсація збитків суб’єктам господарювання;
5) надання гарантій, кредитів на пільгових умовах, обслуговування кредитів за пільговими тарифами;
6) зменшення фінансових зобов’язань суб’єктів господарювання перед фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування;
7) надання, прямо чи опосередковано, суб’єктам господарювання товарів чи послуг за цінами нижче ринкових або придбання товарів чи послуг суб’єктів господарювання за цінами, вище ринкових;
8) продаж державного майна за цінами, нижче ринкових;
9) збільшення державної частки в статутному капіталі суб’єктів господарювання або збільшення вартості державної частки на умовах, неприйнятних для приватних інвесторів.
Закон України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання»
