Невимовний біль втрати… Вічна пам’ять і слава Героям!
За останні 2 тижні грудня Звенигородщина назавжди попрощалася із 15 своїми хоробрими воїнами, які віддали життя за свободу та незалежність рідної землі.
Твердохліб Олександр Валерійович – захисник із Селищенської громади, народився в с. Миропілля 06.08.1979, старший солдат, стрілець стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти 63 окремого стрілецького батальйону. Загинув 25 червня 2024 року внаслідок ворожого мінометного обстрілу та стрілецького бою поблизу населеного пункту Новоолександрівка Покровського району Донецької області.
Степанюк Віталій Станіславович – захисник із Шполянської громади, житель с. Сигнаївка, 01.11.1986 р.н., сержант. Помер 12 грудня 2025 року.
Дучінський Станіслав Андрійович – захисник із Лисянки, 04.04.1984 р.н., головний сержант 10 стрілецької роти 4 батальйону тероборони військової частини ЗСУ. Загинув під час здійснення евакуаційних заходів з позиції 10 грудня 2025 року в районі населеного пункту Данилівка Дніпропетровської області.
Личак Віктор Васильович – захисник із с-ща Єрки, 22.02.1992 р.н., ніс службу такелажником 2 евакуаційного відділення 2 евакуаційного взводу евакуаційної роти ремонтно-відновлювального батальйону військової частини. З 11.11.2024 вважався зниклим безвісти під час виконання бойового завдання поблизу селища Чумацьке Покровського району Донецької області. Відповідно до постанови про ідентифікацію особи вважається загиблим 11.11.2024.
Ізбаш Максим Олександрович – захисник із Багачевської громади, житель с. Юрківка, 16.05.1983 р.н. Служив помічником гранатометника 71 окремої єгерської бригади десантно-штурмових військ. Свій останній бій з позивним "Старіна" прийняв 24 січня 2025 року біля населеного пункту Янтарне Покровського району Донецької області. Тривалий термін часу вважався зниклим безвісти, але за результатами генетичної експертизи нещодавно підтверджено смерть Героя. Похований на Алеї Героїв міста Багачеве.
Посохов Юрій Євгенійович - народився 14 серпня 1975 року в м.Соледар Донецької області. Брав участь у антитерористичній операції в період 2018 - 2021 років. У січні 2023 року він був призваний на службу по захисту держави за місцем тодішнього проживання в місті Сарни Рівненської області. Служив у 5-1 Київській штурмовій артилерійській бригаді. Сержант з позивним "Сарацин". Був демобілізований зі служби за станом здоров'я. Інтенсивне лікування та намагання лікарів не дали позитивного результату, і 4 грудня 2025 року серце Воїна зупинилось навіки. Похований на Алеї Героїв міста Багачеве.
Пепчук Вадим Олександрович – захисник із Виноградської громади, житель с. Босівка, 28.05.1999 р.н. Служив оператором безпілотних літальних апаратів 3 відділення військової частини ЗСУ. 13.09.2025 загинув в районі населеного пункту Верхня Самара Близнюківського району Харківської області.
Отземко Василь Миколайович – захисник із Селищенської громади, 21.08.1983 р.н. З 2014 року брав участь в АТО, з початком повномасштабного вторгнення знову без вагань став на захист Батьківщини, лейтенант, командир окремого розвідувального взводу механізованого батальйону 44 окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. 07.06.2024 загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Джерельне на Луганщині. 19 грудня 2025 року на Алеї Героїв центрального кладовища в Корсуні-Шевченківському встановили пам’ятник військовослужбовцю Василю Отземку. Це кенотаф - символічна могила без тіла загиблого. В Україні дозволено встановлювати такі пам’ятники Захисникам і Захисницям, тіла яких не повернули.
Костенко Дмитро Сергійович – захисник із Стеблівської громади, народився 29.07.1989 у с.Яблунівка, кулеметник 3 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 2 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини. 27 листопада 2025 року загинув у бою поблизу населеного пункту Котлине Покровського району Донецької області.
Кузьменко Олександр Володимирович – захисник із Шполянської громади, житель с. Сигнаївка, 12.07.1984 р.н., матрос , стрілець-помічник гранатометника відділення морської піхоти взводу морської піхоти роти морської піхоти. Загинув 18 грудня 2024 року в районі населеного пункту Кругленьке Курської області російської федерації під час виконання бойового завдання в результаті вогнепального осколкового поранення голови.
Гречанюк Сергій Петрович – захисник із Тальнівської громади, 24.03.1993 р.н., родом із с.Подільське Немирівського району Вінницької області, солдат, стрілець-снайпер 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини. Загинув 26.08.2024 поблизу населеного пункту Водяне Волноваського району Донецької області.
Різник Олексій Миколайович – захисник із Калинопільської громади, уродженець села Лисича Балка, 12.11.1994 р.н. Проходив службу старшим солдатом однієї із військових частин Збройних Сил України. Загинув 20 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Похований Захисник на Одещині.
Гончар Юрій Юрійович – захисник із Шполянської громади, 19.10.1997 р.н., солдат, водій-електрик І відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів. Загинув унаслідок атаки ворожого FPV-дрона в бою за свободу і незалежність України 24 грудня 2025 року в районі населеного пункту Рай-Олександрівка Донецької області.
Довгань Василь Андрійович - захисник із Водяницької громади, житель с.Чижівка, 16.08.1972 р.н., ніс службу у 2 самохідному артилерійському взводі 3 самохідної артилерійської батареї 1 самохідного артилерійського дивізіону військової частини. Останній бій прийняв під населеним пунктом Удачне Покровського району на Донеччині. Згідно з постановою про ідентифікацію особи від 19.12.2025 року вважається загиблим 29.07.2025.
Горбинко Дмитро Петрович - захисник із Вільшанської громади, 13.10.1998 р.н., уродженець с. Товста, гранатометник вогневого відділення 1 взводу оперативного призначення 5 роти оперативного призначення військової частини. 26 грудня 2025 року, виконуючи бойове завдання на Харківщині, віддав найдорожче – своє життя – за Україну.
Кожне ім’я - це зламане життя, нездійснені мрії, невимовний біль… У скорботі схиляємо голови разом із рідними, друзями та бойовими товаришами наших Захисників. Немає слів, здатних полегшити цей біль, але є пам’ять, вдячність і наша спільна відповідальність - не зрадити їхню жертву.
Вони стали щитом України, її честю та незламною волею.
Вічна пам’ять і вічна слава українським захисникам і захисницям, які полягли у боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави.
Слава Україні!
Героям Слава!
