Вічна пам’ять і слава Героям!
За останні 2 тижні Звенигородщина назавжди попрощалася із 10 своїми хоробрими воїнами, які віддали життя за свободу та незалежність рідної землі.
Вони пішли у вічність, залишивши по собі порожнечу, яку нічим не заповнити, і слід, який ніколи не зітреться з нашої пам’яті.
Шургай Олег Леонідович – захисник із Багачевської громади, народився 6 серпня 1971 року в місті Багачеве. За покликом серця обрав професію військового. Закінчив вище військове училище. В період з 2015 по 2018 рік брав участь у антитерористичній операції. З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році добровільно став на захист держави від агресора. Демобілізований у 2024 році у званні підполковник. Працював фахівцем із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб. 31 грудня 2025 року його життя раптово обірвалось. Похований на Алеї Героїв міста Багачеве.
Халмурадов Юрій Адізович – захисник із Шполянської громади, житель с. Мар’янівка, 22.05.1983 р.н., командир 3 міномета 2 мінометного взводу мінометної батареї 2 єгерського батальйону, молодший сержант. Загинув 22 грудня 2025 року, виконуючи бойове завдання, у бою з лютим ворогом поблизу с. Удачне Покровського району Донецької області.
Дробіт Вячеслав Петрович – захисник із Тальнівської громади, 09.12.1977 р.н. молодший сержант, старший стрілець 7 парашутно-десантної роти 2 парашутно-десантного батальйону військової частини. Загинув 15 вересня 2024 року поблизу населеного пункту Новогродівка Покровського району Донецької області.
Волосенко Дмитро Дмитрович – захисник із Багачевської громади, народився 5 листопада 1983 року в селі Стецівка. Солдат з позивним «Дьома» служив з відданістю, відповідально ставився до виконання поставлених командуванням завдань. Внаслідок погіршення стану здоров'я був відправлений на лікування, але ускладнення, спричинені хворобами, не дали шансів на одужання. 31 грудня 2025 року серце Дмитра зупинилось у Багачевській міській лікарні. Похований в рідному селі Стецівка.
Замашний Олег Федорович – захисник із Лип’янської громади, 16.02.1972 р.н. Із перших днів повномасштабного вторгнення він боронив незалежність України у лавах ЗСУ, служив у складі 27 бригади РСЗВ ім.Петра Калнишевського. Отримав важке бойове поранення, після чого проходив тривале лікування та реабілітацію. Підірване війною здоров’я не витримало. Серце Захисника зупинилося вдома.
Руденко Богдан Юрійович – захисник із Стеблівської громади, 12.03.1976 р.н., проходив службу стрільцем-санітаром 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону. Загинув 13 липня 2024 року поблизу населеного пункту Прогрес Покровського району Донецької області.
Пустовіт Анатолій Вікторович – захисник із Звенигородки, 05.10.1974 р.н., сержант, ніс службу водієм 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини. Загинув 30.03.2024 під час виконання військового обов’язку поблизу населеного пункту Костянтинівка Покровського району Донецької області внаслідок штурмових дій противника.
Скулков Максим Ігорович – захисник із Лисянки, 09.10.1994 р. н., солдат, бойовий медик військової частини ЗСУ, воював у Харківській області та в Суджі Курської області, помер 6 січня 2026 року.
Пустовалов Юрій Анатолійович - захисник із Бужанської громади, головний сержант 2 взводу протитанкових ракетних комплексів 1 роти протитанкових ракетних комплексів військової частини ЗСУ. Загинув 04.09.2025, виконуючи бойове завдання із захисту Батьківщини в Запорізькій області поблизу населеного пункту Приморське.
Маляренко Василь Дмитрович – захисник із Шполянської громади, житель с. Іскрине, 1979 р.н., колишній військовослужбовець, відійшов у вічність 12 січня 2026 року.
Ми схиляємо голови перед родинами, побратимами і тими, хто знав і любив наших Захисників. Немає ліків від цього болю. Але є пам’ять, вдячність і обов’язок - бути гідними їхньої жертви.
Вони віддали найдорожче, щоб ми могли боротися далі.
Вічна пам’ять і слава Героям, які навіки вписані в історію України і в наші серця.
Слава Україні!
Героям Слава!
