Чотири роки незламності: Звенигородщина вшановує Героїв і молиться за Україну
24 лютого у Звенигородці, біля Меморіалу Героїв, відбувся мітинг з нагоди четвертої річниці повномасштабного вторгнення Росії в Україну — дня, що назавжди закарбувався в пам’яті кожного українця.
Захід розпочався хвилиною мовчання на знак вшанування світлої пам’яті всіх, чиї життя забрала війна. Потому урочисто прозвучав Державний Гімн України, що об’єднав присутніх у спільному відчутті гідності та віри.
Це був не просто захід. Це була спільна молитва. Спільний біль. Спільна надія.
Настоятель парафії Святого Георгія Переможця Української православної церкви Київського патріархату отець Віктор провів молебень за Україну.
Чотири роки тому, 24 лютого 2022 року, світ прокинувся від вибухів. Але для України війна почалася значно раніше — у 2014-му, з анексії Криму та перших боїв на сході. Повномасштабне вторгнення мало зламати нас за лічені дні. Та ворог не врахував головного — сили українського духу.
Біля Меморіалу Героїв зібралися керівники району й міста, представники духовенства, громадськість, родини військових і загиблих Героїв. У кожному погляді — пам’ять. У кожному серці — вдячність.
До учасників мітингу звернулися начальник Звенигородської районної військової адміністрації Юрій Піковський та Звенигородський міський голова Олександр Саєнко.
— Сьогодні пам’ятний день, коли ми особливо гостро відчуваємо ціну свободи. Ми згадуємо кожного, хто віддав життя за Україну. Кожна втрата — це рана, що не загоїться ніколи. Але разом із болем живе і непохитна віра: Україну не здолати, поки вона єдина, — наголосив Юрій Піковський.
24 лютого відзначається як Національний день молитви. Тож усі присутні об’єдналися у спільній молитві — духовній пісні. Пролунали слова гімну «Боже великий, єдиний», які стали голосом народу, що молиться за своїх захисників, за поранених і полонених, за тих, хто перебуває в окупації, за мир для України.
Під час заходу звучали слова вдячності військовослужбовцям, медикам, рятувальникам, енергетикам, учителям, волонтерам і підприємцям — усім, хто щоденно працює задля стійкості країни.
До Меморіалу Героїв і Алеї Героїв лягли квіти — як знак вдячності, як обіцянка пам’ятати.
Чотири роки великої війни стали випробуванням для кожного. Ми навчилися жити під звуки сирен. Ми навчилися цінувати кожен ранок. Ми стали сильнішими, ніж були. Бо Україна — це не лише територія. Це люди. Це гідність. Це любов до рідної землі.
І поки б’ється українське серце — житиме надія.
Поки ми молимося разом — ми непереможні.
Поки пам’ятаємо — Герої живуть.
Вічна пам’ять полеглим.
Слава Україні!
Героям слава!
