«Дай Боже нам любити Україну понад усе»: 27 років пам’яті В’ячеслава Чорновола
Минає 27 років відтоді, як Україна втратила одного зі своїх найвідданіших синів — В’ячеслава Чорновола. У селі Вільховець цього дня зібралися представники громади, молодь, освітяни та керівництво району, щоб вшанувати людину, яка жила Україною і для України.
Начальник районної військової адміністрації Юрій Піковський зазначив: «Пам’ять про В’ячеслава Чорновола — це дороговказ для кожного з нас. Його боротьба нагадує: свобода і гідність не даються легко, але ми зобов’язані продовжувати цей шлях. Сьогодні, згадуючи Чорновола, ми також думаємо про сучасних захисників України, які щодня стоять на передовій, не шкодуючи сил і життя.
Ми пам’ятаємо Героїв, які віддали життя за нашу свободу. Пам’ятаємо тих, хто зник безвісти, і чиї родини щодня живуть надією на повернення. Віддаємо шану всім, хто працює заради спільної мети — перемоги.
Ми не забудемо невинно загиблих, бо кожне життя — це світло, що веде нас крізь темряву. Наша боротьба триває. І ми знаємо: маємо дороговказ — вірних синів і дочок України, які не зламалися і не зрадили. Саме вони дають нам силу стояти разом, любити й захищати рідну землю».
У тиші, сповненій болем і вдячністю, звучали слова, що відгукувалися в серці кожного. В’ячеслав Чорновіл належить до тих постатей, які не просто творили історію — вони платили за неї власною долею. Його не зламали табори, не змусили мовчати переслідування. І сьогодні ми не маємо права бути слабшими.
Ми зобов’язані бути гідними його боротьби — заради України, заради майбутнього.
Квіти лягли до пам’ятника В’ячеславу Чорноволу як знак вдячності. У ці миті кожен думав про власні втрати, про війну, про ціну свободи. Адже історія Чорновола — це не лише минуле. Це жива, болісна правда сьогодення.
«Дай Боже нам любити Україну понад усе сьогодні — щоб не довелося гірко любити її, втративши…»
Він вірив. Він боровся. Він ішов до кінця — і загинув на шляху до тієї України, яку ми сьогодні продовжуємо відстоювати.
Чорновіл залишив нам не просто спогад — він залишив вибір. І цей вибір нині як ніколи очевидний: пам’ятаємо, боремося, переможемо.
Бо пам’ять — це не лише про минуле. Пам’ять — це сила, яка веде вперед. І ми йдемо цим шляхом разом.
