Вплив війни та особливості торгівлі людьми під час війни в Україні
Під час воєнних дій на території України питання протидії торгівлі людьми залишається актуальним, ризик потрапляння в ситуацію торгівлі людьми значно підвищився, адже військові дії на території України спричиняють масові переміщення населення, що своєю чергою є умовами, які можуть призвести до збільшення рівня торгівлі людьми через особливо вразливий стан осіб, вимушених покидати свої домівки.
Окрім цього, через широкомасштабне вторгнення російської федерації в Україну, українські сім’ї зіштовхнулись з небаченою раніше жорстокістю з боку агресора: застосуванням насильства; насильницькими вивезенням людей; жорстоким поводженням; застосуванням різних форм примусу тощо. Серед осіб, які проживали на тимчасово окупованих територіях України, звільнених Збройними силами України, ймовірно, можуть бути постраждалі від торгівлі людьми. Агресія та злочини, вчинені представниками держави-агресора стосовно мирного населення України, зокрема, їх незаконне утримування, перебування в полоні та використання у збройному конфлікті, загострили проблему трудової та сексуальної експлуатації крізь призму ст. 149 Кримінального кодексу України.
Торгівля людьми – це форма сучасного рабства та порушення прав людини, з метою отримання прибутку з експлуатації чоловіків, жінок і дітей. Це не лише сексуальна експлуатація або випадки, пов’язані із викраденням людей.
Тому сьогодні кожному важливо знати, якщо щодо людини вчинялися наступні дії, – це ознаки торгівлі людьми:
- забрали паспорт або інші документи;
- позбавляли вільного пересування та спілкування з рідним;
- пообіцяли добре оплачувану роботу (за кордоном чи в Україні), а потім не заплатили обіцяних грошей;
- погрожували, били, ґвалтували, знущалися з людини або чинили психологічний тиск;
- за допомогою фізичного чи психологічного насильства примушували виконувати роботу, якою особа не хотіла займатися;
- примушували відпрацьовувати вигадані борги;
- працю людини використовували, не виплативши повністю або частково обіцяної заробітної плати;
- людина не мала можливості за власним бажанням кинути роботу;
- примушували працювати понаднормово, при цьому реальні умови роботи були значно гірші, ніж обіцяли;
- попри волю людини примушували жебракувати, здійснювати злочинну діяльність або використовували у збройному конфлікті та ін. схожі дії.
Жертвою торгівлі людьми може стати будь-хто, будь-яка людина, незалежно від статі, віку, соціального статусу, рівня освіти тощо. Однак, у першу чергу, до групи ризику можуть потрапити такі категорії, як:
- безробітні люди працездатного віку;
- жителі сільської місцевості;
- люди, які мають низький рівень доходів;
- особи, що працюють за кордоном нелегально;
- особи, що нелегально виїжджають за кордон або нелегально в’їжджають та перебувають на території тієї чи іншої країни;
- люди, що користуються послугами сайтів та застосунками знайомств або шукають посередництва для укладання фіктивних шлюбів;
- особи, які працюють у сфері розваг;
- особи, які раніше уже були жертвами торгівлі людьми;
- діти, в тому числі – діти-сироти, бездоглядні діти або, позбавлені батьківського піклування тощо.
Що ж робити людям, які стали жертвами трудової експлуатації?
Перш за все, звертатися на урядову гарячу лінію з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей – 15-47.
Також допомогу завжди можна отримати за наступними номерами:
0 800 500 202 / 102 гаряча лінія Національної поліції України;
0 800 213 103 контакт-центр системи безоплатної правової допомоги;
527 гаряча лінія з протидії експлуатації;
0 800 500 335 або на короткий номер 116 123 гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації.
