Жалобний захід у зв’язку з 75-ми роковинами трагедії Бабиного Яру
Звенигородським районним краєзнавчим музеєм ім. Т.Г.Шевченка спільно з учнями першого курсу ДНЗ «Звенигородського центру підготовки і перепідготовки робітничих кадрів» в урочищі Діброва було проведено жалобний захід, що присвячений 75-річчю однієї з найбільших трагедій в історії України ХХ століття. 29 вересня 1941 року в окупованому нацистами Києві в Бабиному Яру почались масові розстріли мирного населення міста - за два дні було вбито близько тридцяти трьох з половиною тисяч євреїв. До 1943 року Бабин Яр став місцем розстрілу до 200 тисяч чоловік. Серед них військовополонені, учасники підпільних націоналістичних груп, в’язні тюрем, душевнохворі з лікувального закладу ім. І.Павлова.
Стільки трагедій було під час війни, скільки загиблих та замордованих не злічити. Їхні братські могили розкидані по всій Україні. Тисячі "бабиних ярів" є.
На Звенигородщині місцями розстрілу єврейського населення, яке утримували в гетто та Неморожському концтаборі є урочища Діброва та Губська Дача. Фашисти замучили й розстріляли там понад 4000 євреїв.
В чотирьох братських могилах урочища Діброва, що знаходяться неподалік траси «Звенигородка-Городище» покояться понад дві з половиною тисячі людей. Серед них в’язні єврейського гетто, в’язні місцевої тюрми, військовополонені, партизани, підпільники, комуністи, комсомольці і навіть діти віком від одного до дванадцяти років. Це жителі не лише міста Звенигородки, а й з навколишніх сіл та навіть сусідніх районів: Лисянського, Катеринопільського, Шполянського.
Фашистський режим завдав мирному населенню таких страждань і такого терору, про який страшно навіть уявити. На власній землі вони перетворились на рабів, людей «третього сорту». Їхнє життя регламентувалось різними наказами і правилами, порушення яких тягло за собою ув’язнення до тюрми або розстрілу на місці. В нашому районному краєзнавчому музеї зберігаються свідчення очевидців тієї трагедії. З ними ознайомилися учасники заходу. Науковий співробітник музею Станіслав Лячинський розповів про свої дитячі спогади часів окупації та показав дорогу смерті, якою вели бранців на розстріл до урочища Діброва. До могил учні ДНЗ «Звенигородського центру підготовки і перепідготовки робітничих кадрів» поклали квіти, вшанували невинно убієнних хвилиною мовчання.
На Звенигородщині місцями кривавих подій з масовими захороненнями є урочище Лаптева Левада, в долині річки Погибної на східній околиці міста, урочище Губська Дача у Хлипнівському лісі, там братська могила в’язнів Неморожського концтабору, хутір Павлопіль, який було повністю спалено восени 1943 року, а жителів розстріляно.
Захід відбувся завдяки організації Сергія Рубана, викладача центру.
Всіх небайдужих запрошуємо долучились до архівних матеріалів, які знаходяться в районному краєзнавчому музеї, збирати свідчення очевидців, вшановувати пам'ять загиблих.
Директор музею Олена Наріжна
