ПАТРОНАТНІ ВИХОВАТЕЛІ СТАНУТЬ ТИМЧАСОВОЮ РОДИНОЮ
Дитина – це поки що маленька, однак людина, яка має свої права. Але через те, що вона менша і слабша за дорослого, захистити ці права їй часом дуже складно. Отже, саме діти – одна з найважливіших категорій у суспільстві.
Сумна статистика свідчить, що останнім часом в Україні зріс рівень напруги й насильства в суспільстві. Тому не дивно, що це автоматично переноситься й у наші родини. Ніде правди діти, інколи батькам простіше підняти руку на сина чи доньку з «виховною метою» метою, ніж спробувати спокійно пояснити, в чому й коли нащадок припустився помилки.
Але не тільки роздратовані батьки інколи порушують права дітей. Відбувається це й у закладах освіти та соціального захисту, охорони здоров’я тощо. А ще через бідність у родині тата та мами подекуди змушені віддавати дітей до державних закладів. Фахівці кажуть, що нині в інтернатах лише 10% дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування. Решта зазвичай мають батьків, але з різних причин не можуть жити в біологічних родинах. Також чимало хлопців та дівчат перебувають в зоні проведення антитерористичної операції, де щодня ризикують життям та здоров’ям.
Отже, щоб привернути увагу саме до проблем захисту прав дітей, дев’ять міжнародних та вітчизняних знаних професійних дитячих правозахисних організацій об’єдналися в «Українську мережу за права дитини» для того, щоб мати змогу спільно пливати на державну політику в сфері забезпечення прав дитини і взяти участь у розробленні Національної стратегії щодо захисту прав дітей в Україні. Президентом України підписаний Закон України від 26.01.2016 №936 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту дітей та підтримки сімей з дітьми». Це великий крок уперед тому, що в нашому законодавстві ще досі багато недоліків у сфері захисту прав дітей, а дані зміни покликані узгодити вітчизняне законодавство з європейськими стандартами.
Також внесені до статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в якій йдеться про те, що саме органі місцевої влади мають відповідати за розвиток превентивних соціальних послуг для сімей і дітей, надання їм допомоги на ранніх етапах вразливості.
Ще у Закон України «Про охорону дитинства» додано нову статтю 23, де прописано алгоритм, як саме потрібно захищати дітей, що потрапили у складні життєві обставини. Раніше Закон гарантував здебільшого захист прав дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, а також дітей з обмеженими фізичними можливостями. Нині нарешті звернули увагу і на дитину, яка на перший погляд благополучна, адже проживає у свої біологічні родині. Та часом буває, що життя це більш схоже на повну бездоглядність або всякчас не насильство, що не рідко призводить до того, що діти тікають з дому.
Щоб цього не траплялося, нині на законодавчому рівні запроваджено таку послугу, як сімейний патронат. Коли дитину із кризової родини не віддають до інтернату чи притулку назавжди, а забирають з біологічної родини лише на певний час – від 3 до 6 місяців. Малюка направляють на виховання до спеціально підготовлених людей – патронатних вихователів., які на цей час стають для нього родиною. 
Паралельно в цей час з батьками спілкуються соціальні працівник: допомагають позбутися шкідливих звичок, які часто й спричиняють кризу. Якщо з рештою батьки беруться за розум і налагоджують життя, дітей їм повертають. Так можна уникнути поспішного рішення щодо позбавлення батьківських прав батьків, яким була потрібна допомога у налагодженні життя.
Всі ці зміни до законодавства назріли давно, вони важливі та необхідні. Але щоб вони були насправді дієвим держава, місцеві органи влади та громадськість мають об’єднати зусилля заради головного – зробити дитинство маленького українця щасливим.
За більш детальною інформацією щодо створення патронатних сімей просимо звертатися до служби у справах дітей Звенигородської райдержадміністрації та районного центру соціальних служби для сім’ї дітей та молоді.
