Вічна пам'ять… Звенигородщина вшанувала жертв голодоморів
Достигали жита. І тремтіли Дитячі коліна —
Косоокої смерті чорнів продірявлений плащ…
Вимирало Село – потопала в сльозах Україна,
І розгублене небо ковтало задушений плач.
(І. Яворський)
Скорботні заходи розпочалися 22 листопада з траурної ходи від стели-символу возз’єднання 1-го і 2-го Українських фронтів у Звенигородці 1944 року до міського кладовища, де біля пам'ятника жертвам голодоморів відбувся мітинг – реквієм.
Присутні хвилиною мовчання вшанували світлу пам'ять мільйонів невинних жертв, на які збіднів тієї страшної доби український народ, а також причаститися хлібом - безцінним Божим даром, щоб пом’янути душі загиблих людей, які помирали з думкою про цей святий скарб – шматочок хліба…
Поминальну панахиду за жертвами голодоморів провів отець Віктор - настоятель Свято-Георгієвського храму Української православної церкви Київського патріархату.
Звертаючись до присутніх, міський голова Олександр Саєнко закликав жителів району у суботу, 23 листопада, о 16:00 в пам’ять про мільйони загиблих від голодоморів приєднатися до загальнонаціональної хвилини мовчання. А також із настанням темряви запалити і поставити свічку на підвіконня так, щоб її було видно знадвору – на знак скорботи і пам’яті про мільйони загублених життів наших співвітчизників.
Палахкоче свіча Поминальної нині Молитви.
І розгнуздана Пам’ять малює Історії слід…
Тільки ті Колоски – Життєдайного Виміру Витвір,
Як і завше, Очима Дитячими міряють Світ.
(І. Яворський)
